стереопрікол
Була у мене в дитинстві дешева, але безцінна забавка, що у магічний спосіб абстрагувала мою дитячу свідомість від смішних, але від того не менш надокучливих побутових обов’язків «єдиного синочка». Своїм гольфодраним дружбанам в дворі я її презентував інтригуючим запитанням «Хош прікол?», і не чекаючи відповіді, вишпортував з кишені шмат білого пластику «Во!». Особливого захвату попервах «прікол» не викликав, і ніц дивного в цьому не було, оскільки прікол насправді був не у мене в руках, він існував окремим світом, у який можна було підглянути через цю лінзоїдну коробочку.
Підглядали по черзі. Звучали екзальтовані підліткові вигуки в кращих традиціях дворового етикету. І мені здавалось, що в мене є підстави пишатися собою. Проте дуже скоро почувався Алісою, що привела в Задзеркалля екскурсійну групу шебуршних китайців. З дурнуватих коментарів ставало зрозуміло, що термін «прикол» друзі мої розуміють надто буквально, так і не осягнувши його сакрального змісту. Бажання зберегти недоторканою містичну репутацію мого лінзоїда перемагало комунікативну потребу ділитися враженнями з далекими родичами по розуму, і я, з’їжджаючи на необхідність робити домашку/обідати/мити руки/мити підлогу/ чистити зуби/дивитися мультики, линяв додому на балкон, аби, користаючись коротким моментом м’якого світла від тліючого над районом вечірнього сонця, повтикати у свій стереоскоп. 
Потім чи то слайди розгубились, чи то зі стереоскопа лінзи пішли на більш дорослі забави з сонцем та горілими охлапками газет. Коротше, збайдужів, переріс, забив і забув.
А буквально нещодавно прікол повернувся в пріоритетні позиції мого побуту. Знайома прислала посилання на сайт з гіфовими імітаціями стерео слайдів, присвячених довоєнній Японії. http://pinktentacle.com/2009/10/animated-stereoviews-of-old-japan/
І одним махом пригадалось, як такі стерознімки можна робити не маючи спеціальної стереокамери, на кшталт «Спутник». Пробували з батьком колись робити такі стерео слайди власноруч.
Відверто зізнаюсь, що вийшло не з першої спроби і не на звичній для мене, та й для мого дитячого стереоскопа позитивній плівці. Безсоромно юзав цифру. Єдиним виправданням для себе у цій зраді мого плівкового «Киев-19м» слугує арсеналівсткий полтінік «Арсат 50/2», партизанськи вмощений на сороковий нікон. Самі знімки вийшли досить непогані, а от як вдалося зімітувати стереослайд, судити вам.
ги, прікольна -)
Клас. Волосся ніби вітер ворушить.
круто! тільки дівчина швидко дуже перегортається..
ми тут подарували Назарку на ДН отаку плівкову цяцю:
він гарно бавиться нею (аа, трафік! й клікай на подивитися більше):
у мене просто імітація стереослайда, тобто подвійного знімка, а у Назарка чотири об'єктиви, тому і рух картинки плавніший і природніший. але це вже не стерео, а 3Д.
по доброму заздрю Назару зараз)
... хоча і розумію, що я все одно кручє, бо робив одним об'єктивом вручну))
=)) не заздри, можемо тобі намутити. Насправді це вже не така й дорога штука, пересилки щоправда виливаються практично у подвоєння ціни
питання ціни. в будь-якому випадку це радше забавка. забавка має бути дешевою)
ужос, прагматік який – ніяких дитячих мрій не залишилося)
нінада, нінада) в моїх дитячих мріях ніяких 3д-камер не було) тільки стереоскопи і діапроектори)
Всі ці стереофотікі – це пережитки минулого насправді :) Раніше чомусь люди більше від цього фанатіли.
це і стерео і 3д одночасно :)
А так? Стерео? :)
дайош стереовідео, хватить бавитися)
ніфга не зрозуміла,як ти то робив
але йой,яке круте
дякую)
стоячи на колінах зробив два знімки нерухомої Віки, змістивши спочатку вагу на ліве коліно, а потім ще один знімок, перенісши вагу на праве коліно.
далі в гіф аніматорі закільцював два ці кадри, аби вони змінювали один одного зі швидкістю 0,1 секунди)
фак, просто.
я й не додумалась
крутота=)